/Files/images/literovtsi/2010-01-01 00-00-00 (332).JPGЛілія Мошачкова

Країна мрій
Ви бачили, як тануть зорі
У світанковій, золотавій млі?
Які ж вони тендітні та прозорі
Та полохливі, мов дітоньки малі.
Ходім туди, у той безмежний простір,
Там вітер віє, мрією бавлячи.
Пливи за мною на цей казковий острів,
У диво вір, на світі живучи!
То дивовижний край –
Він ніжністю зоветься.
Не стій обабіч, а лети сюди !
Тут міст широкий із любові в'ється
Казкові мешканці не знають там біди.
Ріка глибока – сумнівами зветься
Та віддаляє всіх нас від мети.
Але якщо… все ж серце озветься –
Не стій на місці, а мерщій лети!


/Files/images/literovtsi/17.jpg

Тетяна Запорожець

Так тихо надійшла весна
Так тихо надійшла весна
І неба підняла вітрила.
Тримала зорі у руках,
Недодивилась, розгубила.
Вони розквітли білим сміхом
У зачарований садах.
І нам насипались на стріху,
Розбіглись по усіх кутках.
Ловила їх, здійнявши галас –
В руках лиш темрява тісна.
Дивилась в небо й дивувалась,
Як тихо надійшла весна.

***

Вона прийшла так несподівано й раптово
І закружила в полум'янім білім цвіті.
Любила так, немов уперше чи востаннє,
І танцювала, мов одна на білім світі.
Коли пішла, нікому не сказала,
Нічого не залишила на згадку.
І тільки небо зберегло в своїх долонях
Прекрасну вічну нерозгадану загадку.

***

Не выставляйте счастье на показ...
Кому-то его вечно не хватает.
Подальше от чужих ушей и глаз
Его храните как большую тайну.
Не выставляйте счастье на показ...
Кому какое дело к вашим чувствам.
Вы душу раздеваете сейчас,
В болото принесли свое искусство.
Не выставляйте счастье на показ...
Не многие его разделят с вами.
Вы вскоре убедитесь и не раз,
Как гибнет радость, битая словами.
Не выставляйте счастье на показ...

***

Я воистину счастливый человек!
А для счастья мне не много нужно.
Лишь огонь небутафорной дружбы
И немножко радости на век.
Мне чужды стремления земные,
Только к небу тянется душа,
Но если упаду, то поспешат
Мне на помощь все мои родные.
Важно знать что даже в дождь и снег
Кто-то с радостью идет тебе навстречу,
И если меня спросят, то отвечу:
"Я воистину счастливый человек"!

***

По потолку пробежали синие зайчики,
С шорохом штор солнце ворвалось в дом.
Слышно, на кухне кто-то ходит на пальчиках,
Пахнут мамины блинчики с теплым парным молоком.
Бывало в жизни такое, что вовсе не до романтики,
Но с каждым приездом домой, ко мне возвращалась весна...
Себя отругаю за всюду лежащие фантики,
А хохот из детской прогонит остатки сна.
Яблони пьяно цветут за открытыми окнами,
Залетел и нагло уселся на стол воробей.
Мама тут же его угостила кунжутными зернами
И от этого стало на сердце ещё теплей.
Пожалуй, мне это дороже всего на планете
И расстаться хоть нА день теперь мне совсем не легко.
Я еще посижу, полюбуюсь остатком рассвета,
Не спеша, допивая на кухне свое молоко...


/Files/images/literovtsi/2.jpgОлександра Прозоровська

Україна
Моя улюблена країна –
Це наша рідна Україна.
Тут мова наша солов'їна,
Що розквітає на вустах.
Рідненька мати – Батьківщина,
Така як щирая родина.
А ще гарнесенька і чиста,
Така як хата урочиста.

Гола Пристань
Гола Пристань, рідний мій краю!
Ти така вже красива,
Як часточка раю!
В тебе є і дерева, і квіти,
Незрівняний блакитний ставок,
В тебе є і метеликів купа,
Зелененький, барвистий стрівок.
Там поля золотокосі, надзвичайно чисті річки.
А природа яка? Дуже гарна.
Як зелені і сині стрічки.
Тож шануй ти своє рідне місто.
Бо це Батьківщина твоя.
Україна – моя Батьківщина.
Гола Пристань – рідненька земля!

Літо
Цвітуть дерева, пахнуть квіти,
На вулицях радіють діти.
Прийшло вже літечко тепленьке,
Принесло ягоди красненько.
Смачненькі дуже полуниці,
А в лісі ягоди суниці.
Все місто радіє,
А сонечко гріє.
Природа, річка при долині,
Ця вся краса як на картині.
Тож будем все оберігати,
Щоб цю красу й надалі мати.

Бережіть ліс
Ліс треба, друже, берегти,
Тому, що він корисний.
З високих трав там килимок
Зелений і барвистий.
Ти подивися на дерева.
Вони такі гарненькі!
Дають нам кисень і папір,
Книжки великі і маленькі.
А ти, людино, схаменись,
Не треба рвати квіти.
Вся ця краса для нас росте…
Тож вчися нею володіти!


/Files/images/literovtsi/124.jpegГаврилюк Тетяна

Моя Україна
Ніде у світі нема такої
Для мене рідної та близької,
Де пахне квітами навесні,
Де так красиво звучать пісні,
Де народилися мама й тато.
Тут в мене друзів близьких багато.
І так люблю я свою єдину
Мою квітучу Україну!

На весні
Весною розквітають квіти,
Радіють і сміються діти.
Я встану вранці та піду
І десь галявину знайду.
Я назбираю тут квіток:
«пелюсточка до пелюсток».
Яка ж то буде рада ненька –
Зрадіє так її серденько!
Я в гай піду і там помрію
Про свою долю та надію.
Чарівно тут співають птиці,
А я все їм і їм суниці.
Весна прийшла і все радіє,
Цвіте, шумить і зеленіє!

Лісова школа
П
ід дубом, де живе сова,
З’явилась школа лісова.
Змія навчає там звірят:
Вовчат, ведмедиків, зайчат.
Тепер вони науку знають –
Вночі по лісі не гуляють.


/Files/images/literovtsi/2010-01-01 00-00-00 (67).JPGСоломія Малишко

Життя то я,
Життя то ти,
Життя то розуміння,
Що ми діти землі.
Життя то проза,
Життя то кіно,
Про життя написала я,
Тільки не знаю, яка проза моя.

***

Ангели не тільки на небесах,
Вони бувають і на землі,
Вони знайдуть тебе, коли прийдуть.
Ангели не помирають,
Ангели нас ніколи не покидають,
Ангели з нами завжди
Ангел – це я і ти.

Кiлькiсть переглядiв: 11