Таран Валентина Юріївна народилась 9 грудня 1956 року в селі Нова Збур'ївка Голопристанського району, в селянській родині. Батько та мати завжди поважали працю, чого навчили трьох своїх доньок. Крім того в сім'Ї завжди жила пісня, то ж недарма творчість Валентини Юріївни переплітається з піснею, що перейшла до неї в спадок від батьків. З поезією авторка дружить з юних літ, спершу писала в школі друзям, рідним, згодом, почала писати для душі. На сьогоднішній день творчість заполонила її серце і стала життєвим бальзамом нелегкої долі. Вона надає їй наснаги, навіває думок на нові ліричні рядки.
Валентина Таран публікується в газеті "Благовіст" (Львів) та "Голопристанський вісник". Її перше видання - збірка "Мелодія мого життя". В ній - доля її родини, друзів і особиста, любов до своєї сім'Ї та рідного краю. Серце авторки наповнене творчим натхненням, наполегливістю, спілкуючись з нею хочеться вірити, що і надалі з її щирої душі будуть литися нові ліричні рядки, радуючи прихильників поезії в наступних виданнях.
Список літератури:
Таран В.Ю. Мелодія мого життя: Збірка поезій та пісень: "Айлант".- 2003.- 84 с.
Розгубила осінь барви по дорозі,
Нахилили плечі клени і дуби,
Загляда в вікно моє пороша,
Підкрадаються зимові холоди...
Я люблю, коли на серці спокій,
Я люблю, коли душа співа,
В тихий вечір, як приходить смуток,
Чую я, як пісню вітер награва.
Щось сумна та пісня і звучить для мене,
В ній я поринаю просто в небуття,
Слухаю я довго, серцем відчуваю:
Про роки в ній чую із мого життя.
Вмить переплелися спогади дитинства:
Материнські очі, руки, їх тепло,
І стежини рідні, де колись ходила...
Все я пригадала. Це - моє; село!
Серцю непомітно підкрадавсь світанок,
А бродяга-вітер пісню колисав.
Він не зміг покинуть, і аж до світанку
В мою душу спогад теплий навівав.
І мені здавалося, що у мене крила,
Що немов синів я міцно обняла...
Мій бродяга-вітер сум мені розвіяв -
Я його прогнати так і не змогла.