/Files/images/IMG_0001.jpgТаран Валентина Юріївна народилась 9 грудня 1956 року в селі Нова Збур'ївка Голопристанського району, в селянській родині. Батько та мати завжди поважали працю, чого навчили трьох своїх доньок. Крім того в сім'Ї завжди жила пісня, то ж недарма творчість Валентини Юріївни переплітається з піснею, що перейшла до неї в спадок від батьків. З поезією авторка дружить з юних літ, спершу писала в школі друзям, рідним, згодом, почала писати для душі. На сьогоднішній день творчість заполонила її серце і стала життєвим бальзамом нелегкої долі. Вона надає їй наснаги, навіває думок на нові ліричні рядки.

Валентина Таран публікується в газеті "Благовіст" (Львів) та "Голопристанський вісник". Її перше видання - збірка "Мелодія мого життя". В ній - доля її родини, друзів і особиста, любов до своєї сім'Ї та рідного краю. Серце авторки наповнене творчим натхненням, наполегливістю, спілкуючись з нею хочеться вірити, що і надалі з її щирої душі будуть литися нові ліричні рядки, радуючи прихильників поезії в наступних виданнях.

Мелодія мого життя

Розгубила осінь барви по дорозі,

Нахилили плечі клени і дуби,

Загляда в вікно моє пороша,

Підкрадаються зимові холоди...

Я люблю, коли на серці спокій,

Я люблю, коли душа співа,

В тихий вечір, як приходить смуток,

Чую я, як пісню вітер награва.

Щось сумна та пісня і звучить для мене,

В ній я поринаю просто в небуття,

Слухаю я довго, серцем відчуваю:

Про роки в ній чую із мого життя.

Вмить переплелися спогади дитинства:

Материнські очі, руки, їх тепло,

І стежини рідні, де колись ходила...

Все я пригадала. Це - моє; село!

Серцю непомітно підкрадавсь світанок,

А бродяга-вітер пісню колисав.

Він не зміг покинуть, і аж до світанку

В мою душу спогад теплий навівав.

І мені здавалося, що у мене крила,

Що немов синів я міцно обняла...

Мій бродяга-вітер сум мені розвіяв -

Я його прогнати так і не змогла.

Кiлькiсть переглядiв: 19