/Files/images/literovtsi/40.JPGНародилась 13 лютого 1956 р. в місті Гола Пристань. Навчалась в Голопристанській ЗОШ №3, Херсонському технікумі радянської торгівлі. Працювала в різних організаціях Голої Пристані. Зараз знаходиться на пенсії.

Рідна земля
Рідну батьківську землю я безмежно кохаю,
І ромашкове поле, і дніпровську блакить.
Моє серце додому, до Таврійського краю,
Наче пташка в гніздечко, із любов’ю летить.

З вітром грають вітрила, степ козацький співає.
В золотому колоссі шлях чумацький лежить.
Моє серце додому, до Таврійського краю,
Неначе пташка в гніздечко, із любов’ю летить.

Батьківщину маленьку зву я сонячним раєм.
В ніч купальську лілея над водою зорить.
Моє серце додому, до Таврійського краю,
Наче пташка в гніздечко, із любов’ю летить.

Там замріяні плавні і акації пишні.
Там тополі і верби на причалі шумлять.
Там лелеки чекають, жде калина і вишня.
Там джерельце любові і хатинка моя.

Казковий вечір на Конці
Натомлене сонце на плавнях присіло.
Воно розтопило в Карпатах сніги.
Містечко, вітрильник і арка раділи –
Не мерзли ні Конка, ні два береги.

Дивилась хатинка у дзеркало річки.
Вербиченька ніжна водичку пила.
Біленька альтанка, як рідна сестричка,
Гостей пригортала до свого крила.

До берега хвиля коханнячко несла.
Вуста цілувались солодкі, як мед.
Плив місяць. Голубили човника весла,
А чаєчку тішив старий очерет.

За обрій летіла зажурена хмара.
Яскраво всміхались в парку ліхтарі.
Причалом кружляла закохана пара.
Два серця палали, немов дві зорі.

Світилися райдужно вікна хрещаті.
Вмикали авто свої очі-зірки.
Біг вечір на пристань, ялинці на свято
Гірлянди прикрасили гострі гілки.

І заздрили їй білокорі берізки,
Бо вечір уваги на них не звертав.
Пробіг він і став біля них близько-близько,
Але своє серце ялинці віддав.

Любове моя
Стоїть над рікою містечко маленьке –
У шатах зелених лілея-зоря.
Милуюся нею, тріпоче серденько,
Квітуй, Гола пристань, любове моя!

Навкруг усе рідне: хатинки, стежини
На вулиці нашій лелече гніздо,
Поріг материнський і кущик калини…
Все те, що забути не зможе ніхто.

Мов чайка, на хвилях злітає вітрильник,
Тополі високі шумлять у порту.
Мені тут затишно, приємно і вільно.
Цілую, цілую цю землю святу.

Очима цілую я дуба старого
І степ золотавий без краю і меж,
І руки озерця мого Соляного
За сили цілющі цілую я теж.

А очі у Конки такі ж, як у мами,
Я дякую мамі за ласку й тепло,
За місто дитинства з рясними садами,
Де б’є років 300 життя джерело.

Стоїть над рікою містечко маленьке –
У шатах зелених лілея-зоря.
Милуюся нею, тріпоче серденько,
Квітуй, Гола Пристань, любове моя!

Кiлькiсть переглядiв: 10