Бузукіна Валентина Федотівна народилася 14 квітня 1940 року в селі Лучки Кобеляцького району Полтавської області в сім’ї колгоспника. В 1954 році закінчила школу-семирічку, потім вступила до Дніпропетровського технікуму підготовки культосвітніх працівників. З 1957 року по 1959 рік працювала завклубом на Полтавщині, а потім навчалася на філологічному факультеті Херсонського педагогічного інституту. Після закінчення педінституту працювала в Старозбур’ївській санаторній школі-інтернаті, де чверть століття передавала свої знання дітям. І вже 40 років є мешканкою міста Гола Пристань. Впродовж усього свого життя ця чарівна жінка писала неймовірні й чуттєві вірші, передавала всі свої переживання та захоплення в рядках. На сьогоднішній день Валентина Федотівна знаходиться на заслуженому відпочинку, але активно продовжує вести свою творчу діяльність, даруючи людям красу та велич українського слова.
Список літератури:
Бузукіна В.Ф. Голопристанщина - край козацький : Збірник поезіі.- 2012.- 52с.
Зберігаймо українську мову
Задушевна наша пісня.
Щиросердне слово.
Серед мов блиск діаманта –
Українська мова.
Дзвенить жайворонком в небі,
Піснею в джерельці,
Поселилася назавжди
І в моєму серці.
В моїх жилах з кров’ю дідів,
З хлібом і водою,
З материнським молоком,
З радістю й журбою.
У мові – сльози бабусі,
Виплакані очі
І біль матері-вдови
І безсонні ночі.
Роси сльози бринять у ній,
Теплі літні ранки,
Гомін степу, шепіт Конки,
Зоряні світанки.
Свята мова наших вічних
Верби і калини,
Криниць чистих і гаїв
Матері Вкраїни.
В Аргентині і Канаді
Її зберігають,
В Україні українську
Дехто зневажає.
Часто чується російська
(І вона хай буде),
Та державна, українська,
Нехай звучить всюди:
В податковій, в міліції,
В лікарні, в аптеці,
У школах, у дитсадках
І на дискотеках.
В супермаркетах, в крамничках
І на автостанції,
І в конторах, і в міськраді,
В держадміністрації.
Бо земля в нас – українська,
А ми – її діти.
Українською ж говорять
І трави, і квіти
Поважаєм інші мови
(Вони теж чудові)
Зберігаймо для нащадків
Прадідівську мову.
І поки на небі сонце,
Поки живуть люди,
Українська звучатиме.
І народ наш буде!
Не загине наша пісня
Не вмре рідне слово.
Буде жити Україна
Й українська мова!
..."Заповів Тарас Шевченко
Й чужі мови вивчати,
Й української, своєї,
Мови не цуратись.
Ми, нащадки поетові
Й України діти,
Здійснюємо Кобзареві
Святі заповіти".