Літературна година
«Творець українського байкарства»
(до 200-річчя від дня народження Євгена Павловича Гребінки)
(Захід супроводжують слайди)
Доброго дня, шановні присутні! Сьогодні вашій увазі пропонується літературна година у вигляді усного журналу «Творець українського байкарства», присвячена 200-ій річниці з дня народження відомого українського письменника Є.П. Гребінки, який протягом двадцяти років брав активну участь в українському і російському літературному процесі.
Сторінка перша
«Життєвий шлях письменника»
Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 року в сім’ї дрібного поміщика – відставного гусарського офіцера – на хуторі Убіжище в 16 км від Пирятина на Полтавщині.
Хутір цей лише в офіціальних паперах називався Убіжищем, жителям повіту він був відомий як Яр, або Глибокий Яр, оскільки розлігся на схилах глибокої долини. Із оселі Гребінок, що потопала в розкішному саду з величними багатолітніми дубами й пірамідальними тополями, липовими алеями і фруктовими деревами, відкривався чарівний краєвид: широка просторінь луків-боліт з темно-зеленою стіною таємничого очерету й осоки, серед яких журливо повивалася спокійна невеличка річка Оржиця, а далі – голуба далечінь безкраїх степових нив, чудові лісові гаї-острівці. Серед цієї мальовничої природи і пройшло дитинство майбутнього письменника.
На рідному хуторі Гребінка мав можливість познайомитися з життям народу, з його побутом і звичаями, з багатющими скарбами усного фольклору. Буйну уяву хлопця живили зокрема численні захоплюючі розповіді няньки-кріпачки Марини. Ось як описує цей період життя письменника Ольга Цибаньова в книзі «Євген Гребінка» із серії «Життя славетних».(Зачитати уривок стор. 8-9)
Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних вчителів. За спогадами одного з них у Гребінки вже тоді виявилася пристрасть до читання і старанність до занять. Часто уроки починалися і закінчувалися питаннями хлопця і відповідями вчителя. Його особливо цікавили «слов’яни, малоросійські гетьмани, Котляревського «Енеїда», повір’я про чарівниць, відьом.
Влітку 1825 року Гребінка їде з батьком до Ніжина і складає екзамени до гімназії вищих наук. На той час в гімназії склалася певна літературна традиція: існував літературний гурток, діяв самодіяльний театр, виходили рукописні журнали та альманахи, в списках поширювалися «крамольні твори» Пушкіна, Рилєєва, Грибоєдова і Радищева. У ці ж роки на старших курсах гімназії навчався також Гоголь – душа всіх літературних починань. Саме в Ніжині були написані перші поезії Гребінки , байки та комедія на одну дію «В чужие сани не садись».
Роки перебування в Ніжинській гімназії не були для Гребінки марними. Він збагатився знаннями, життєвим досвідом, з її стін виніс любов до літератури і пристрасну жагу до творчості.
Закінчивши гімназію в 1831 році, близько трьох місяців вважався у резерві 8-го Малоросійського козачого полку. Пробувши 2 роки дома після демобілізації, Гребінка на початку 1834 року переїздить до Петербурга, де працює чиновником Комісії духовних училищ Міністерства народної освіти, одночасно вчителюючи в різних закладах, а з 1838 року цілком переходить на викладацьку роботу.
Саме на петербурзький період припадає справжній розквіт таланту письменника. Він зближується з багатьма діячами російської та української культури, двічі друкує збірку байок «Малоросийские приказки», вміщує свої твори в періодичних виданнях, публікує переклад Пушкінської «Полтави». Одним з перших Гребінка звернув увагу на молодого Шевченка й взяв безпосередню участь в організації його викупу з кріпацтва та виданні «Кобзаря» (1840).
В 1841 році упорядковує і друкує альманах «Ластівка». На сторінках якого друкуються твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка. Альманах засвідчив існування літератури українською мовою.
Оселившись у Петербурзі, Гребінка назавжди зберіг любов до рідного краю. «Люблю тебя, милая родина! – писав він в оповіданні «Двойник». – Роскошна твоя природа, чист и нежен воздух твой, неземным сладострастием он наполняет грудь мою». Майже кожного літа письменник приїжджав на Україну, відвідуючи рідних, друзів і знайомих.
В останні роки життя Гребінка розпочав готувати до видання зібрання своїх творів у восьми томах. У 1847 році з’явились друком перші чотири томи, наступного року – ще чотири. Але повністю здійснити свій задум письменникові не вдалося. 15 грудня 1848 року у Петербурзі після тяжкої хвороби (туберкульозу) у розквіті творчих сил гребінка помер. Тіло йог було перевезено на Україну і поховано в Мар’янівці Пирятинського повіту поблизу рідного хутору.
За порівняно невеликий час літературної діяльності письменником були створені оригінальні й перекладні поезії українською і російською мовами, байки, романи, повісті, критичні статті.
Сторінка друга
«Автор пречудових українських байок»
Найвизначніше місце в поетичному Євгена Гребінки українською мовою, як і взагалі в усій його художній спадщині, безперечно, посідають байки.
Взимку 1838 року, коли Івану Крилову пішов сімдесятий рік, друзі уславленого байкаря вирішили відзначити 50-річчя його літературної діяльності урочистим вечором. Навіть Микола I, зважаючи на справді всенародну славу «дідуся Крилова», змушений був дозволити святкування й спробував надати йому офіційного характеру.
Але з перших хвилин вечір у розкішному, сяючому яскравими вогнями залі Дворянського зібрання перетворився у справжнє свято російської словесності.
Наприкінці вечора розчулений Крилов зняв з себе лавровий вінок, яким його увінчали шанувальники і роздав з нього присутнім по листочку. Пам’ятний листочок отримав і запрошений на вечір молодий Євген Гребінка. На другий день він написав схвильованого вірша «Лавровый листок» про «именины басни русские творца».
Этот чистый дар поэта
Я умею оценить,
В треволненьях, в буре света
Стану я его хранить.
А о празднике народном
Бескорыстном, благородном,
Поздним внукам расскажу
И листок венка Крылова
Для потомка молодова
Как святыню покажу.
Цей «чистый дар поэта» був справді символічним - на той час видрукувані двома виданнями байки Гребінки стали вже широко відомими.
Створюючи свої байки під безпосереднім впливом Крилова, Гребінка зумів виявити власну творчу індивідуальність. «Гребінка, - за словами І. Франка, - йшов шляхом, прокладеним в російській літературі Криловим, але йшов досить самостійно, не наслідуючи Крилова, вносячи в свої байки український пейзаж і світогляд українського мужика».
Байкарський доробок Гребінки складається з 27 творів, але за тематикою досить різноманітний.
Своїм корінням байки сягають насамперед у народну творчість, в якій знайшли вираження одвічні думи, прагнення й сподівання простого люду, майже в усіх його байках хижакам і гнобителям протиставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості. Своє ставлення до явищ дійсності байкар переважно визначає з народних позицій, спрямовуючи гнів проти жорстокої поміщицької сваволі, несправедливості царського суду, хабарництва, крутійства.
Показовою в цьому відношенні є класична байка «Ведмежий суд». Запозичивши у Крилова тему (байка «Крестьянин и овца »), Гребінка знайшов цілком оригінальне її втілення.
(Учень читає байку «Ведмежий суд»)
В байці постає яскрава картина судового свавілля – від повної беззахисності невинного підсудного, якому й слова не дають промовити, і аж до типового факту, що донощику Лисиці теж перепадає частка – «ратиці» нещасного Вола. Ідейний зміст байки настільки прозорий, що вона навіть не увінчується звичайною для жанру мораллю, зате сама назва «Ведмежий суд»- постає афористичним узагальненням судового свавілля.
У інших байках також мова йде переважно про багатих і бідних, сильних і слабких, про повну безправність і беззахисність простого люду ( «Зозуля та Снігир», «Ворона і Ягня», «Будяк та Коноплина», «Рожа та Хміль» ).
Зіставляючи дві моралі – панську й народну, хижацьку і гуманну, - Гребінка наголошує на моральній вищості простого люду. Трудівники порівнюються з «найкращим зерном», з повним колоском, а пани – з «половою навісною», з порожніми колосками, що «ростуть на ниві даром» (байки «Пшениця», «Ячмінь»)
Для своїх алегорій байкар добирає промовисті імена. З одного боку виступають Ведмідь, Вовк, Лисиця, Будяк, Орел, Хміль, з другого – Віл, Зозуля, Снігир, Ягня, Коноплиночка, Рожа. Вдало використовуючи характерні природні ознаки та якості різних представників тваринного і рослинного світу, враховуючи народне сприйняття навколишньої природи і фольклорні традиції, Гребінка прозоро й стисло висловлює свої думки, робить їх зрозумілими для кожного читача.
Окремі вирази байок, навіть їх назви, взяті з народних джерел, у свою чергу пішли в народ, як приказки, стали крилатими словами. («А Лебедь плись на дно – і випурнув, як сніг», «Мовчи! Почують – будеш битий», «Лисичці ж ратиці оддать», «Менший там не втне, де більший петь-то зможе», «Дурний!Дурний! А в школі вчився !».
Увібравши народні традиції, творчо сприйнявши досвід Крилова, Сковороди, Гулака-Артемовського, Гребінка підніс байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літератури та літературної мови.
Сторінка третя «Очі чорнії » Євгена Гребінки»
Значне місце в творчості Є. Гребінки посідає лірична поезія. Писав письменник українською й російською мовами. Серед російських віршів значне місце посідають переспіви українських народних пісень.
Євген Гребінка був відомий і як автор слів низки популярних пісень. Серед них «Казак на чужбине», «Молода еще девица я была», «Ні, мамо, не можна нелюба любить!».
Але новий вірш «Очі чорнії» привернув увагу своєю пристрасністю й ліризмом та незвичним для російського читача поетичним образом.
У 1842 році Гребінка знайомиться з Марією Василівною, онукою сусіда, небагатого поміщика Миколи Степановича Ростенберга, а наступного року вони освідчились. Серце поета ожило й заспівало:
«Очи черные, очи страстные…».
Ці ліричні рядки, написані українським поетом російською мовою, є одними з найяскравіших в українській ліричній поезії XIX ст. .
Вірш Євгена Гребінки – це справжній гімн всеохоплюючому й беззастережному коханню; вірш, який викликав до життя народження пісні, що подолала простір і час.
До пісні додавалися нові строфи, її виконували циганські хори, видатні російські співаки Федір Шаляпін і Борис Штоколов, циганські співаки Валерій Агафонов Микола Сліченко, американець африканського походження Луї Армстронг зі своїм оркестром, Петро Лещенко з Румунії й польський ансамбль «Червоні чарне», іспанець Хуліо Іглесіас і «тріо золотих тенорів» - італієць Лучано Паваротті , іспанці Пласідо Домінго та Хосе Каррерас. «Очі чорнії» звучали то як циганська пісня, то як романс, або ж як джазові варіації, як чарльстон, як вальс, як лірична пісня.
В найрізноманітнішому мелодійному оформленні «Очі чорнії» звучать у виконанні акордеоністів, невеличких музичних ансамблів і великих оркестрів.
Звучить пісня російською, англійською, французькою, іспанською мовами. З українських митців її виконували Іван Козловський і Борис Гмиря.
Романс «Очі чорнії», слова якого хоч і написані російською мовою, але є українцем на українській землі в традиціях української народної поезії, аж ніяк не є «русским цыганским романсом».
Ми повинні не лише пишатись, а й мати гордість за українську культуру та її внесок до світової культури; мати гідність та самоповагу, а світові показувати і нагадувати, що «наше є наше», якого ми нікому не віддамо.
А зараз, до вашої уваги, романс «Очі чорнії» у виконанні ……..
Слухайте і насолоджуйтесь!
Сторінка четверта «Є.П. Гребінка - прозаїк»
Гребінка був автором понад 40 повістей, романів і оповідань, які умовно можна поділити на кілька тематичних циклів:
-показ окремих сторін українського життя («Рассказы пирятинца», «Вот кому зозуля кувала», «Мачеха и панночка», «Чайковский»);
-побут і звичаї чиновництва («Лука Прохорович», «Верное лекарство», «Полтавские вечера»);
-поміщицька сваволя та пригнічення кріпаків («Кулик», «Бывальщина», «Злой человек»);
-загибель маленької людини в бездушному середовищі («Записки студента», «Доктор Заборов» та ін.).
У прозовій спадщині особливе місце займають повість «Кулик» та роман «Чайковский».
В повісті «Кулик» письменник одним із перших змалював трагічну долю двох кріпаків – Петрушки і Маші, які пішли з життя, не витримавши наруги над своїми почуттями. Їхній душевній красі і щирості Гребінка протиставляє бездушність поміщиків. Один із винуватців трагедії – Чурбинський – спочатку постає жадібним і скупим чиновником, який, мріючи розбагатіти, одружується дочкою вдови поміщиці Ферккамбук. Його захоплюють не врода чи моральні якості дівчини: ставлення до неї визначає виключно розмір посагу. Здобувши таким засобом давно омріяне багатство, Чурбинський відразу ж перетворюється в жорстокого самодура, озвірілого від безмежної влади над «селянськими душами».
Символічність назви повісті Гребінка розкриває в одному з епіграфів:
Кулик
Не велик,
А все-таки птица!
Герої «Кулика» - прості, але справжні люди. Саме на цьому наголошував Бєлінський, високо оцінюючи твір.
Думою про сучасну письменникові дійсність пройняті навіть його історичні твори. Широко використовуючи народні легенди й пісні, родинні перекази (мати письменника походила з давнього роду Чайковських), Гребінка в романі «Чайковський» зумів правдиво зобразити суворе життя козаків, їх хоробрість і мужність в бою, відданість у дружбі та створив типові образи, вірні історичній правді своїми характерними рисами, властивими народові в період його боротьби проти іноземних поневолювачів.
Разом з тим письменник уникнув ідеалізації минулого, особливо козацької старшини. Гребінка показав, що й на Січі не всі жили однаково, що ніколи не було рівності між старшиною і козацькою голотою.на різних суспільних щаблях стоять полковник Іван і старий запорожець Касян. Мало радощів та мізерний достаток у Касяна. Все найдорожче віддав він Запоріжжю і нічого не надбав, крім самітньої та гіркої старості. А в полковника – поля неозорі, скарби незліченні. Роман наскрізь пронизаний українськими піснями, сповнений подробицями тогочасного побуту.
І.Франко значно пізніше високо оцінив роман Гребінки, а М,Горький, добираючи книги для читання синові Максиму, серед небагатьох історичних повістей і романів, «Які можна прочитати без нудьги, без ризику звихнути мозок і засмітити пам’ять брехнею» назвав саме «Чайковського».
Сторінка п’ята Вікторина
1.Коли народився Є.П. Гребінка?
а) 3 грудня 1814 року;
б) 5 січня 1815 року;
в) 2 лютого 1812 року.
2.Де народився письменник?
а) в селі Калинівка на Вінничині;
б) на хуторі Убіжище на Полтавщині;
в) в селі Гончарівка на Кіровоградщині.
3.Як звали няньку письменника?
а) Олена;
б) Марина;
в) Горпина.
4.Який навчальний заклад закінчив Гребінка?
а) Холмська чоловіча гімназія;
б) Львівська українська гімназія;
в) Ніжинська гімназія вищих наук.
5.Ким працював Гребінка, перебуваючи в Петербурзі з 1834 року?
а) чиновником комісії духовних училищ;
б) редактором місцевої газети;
в) консультантом з іноземної мови.
6.Переклад якого відомого твору здійснював письменник?
а) поема Некрасова «Кому на Руси жить хорошо»;
б) поема Пушкіна «Полтава»;
в) Поема Лермонтова «Мцыри».
7.Як називався альманах, упорядкований і надрукований письменником в 1841 році?
а) «Соловей»;
б) «Синиця»;
в) «Ластівка».
8.Із скількох творів складається байкарський доробок письменника?
а) 32 тв.;
б) 27 тв.;
в) 18 тв..
9.З якої байки вираз «Лисичці ж ратиці оддать» став крилатим виразом?
а) «Ворона і Ягня»;
б) «Рибалка»;
в) «Ведмежий суд».
10.Яка із ліричних поезій Є.П. Гребінки стала популярною піснею?
а) «Човен»;
б) «Ні, мамо, не можна нелюба любить»;
в) «Скала».
11.В якій повісті Є.Гребінки змальовується трагічна доля двох кріпаків – Петрушки і Маші?
а) «Бывальщина»;
б) «Вот кому зозуля накувала»;
в) «Кулик».
12.В якому романі правдиво змальовується суворе життя козаків?
а) «Рассказы пирятинца»;
б) «Чайковский»;
в) «Полтавские вечера».
Рання смерть обірвала творчість обдарованого і самобутнього письменника в повному розквіті. Але й досі живуть його кращі твори, які дають нам естетичну насолоду. Тому відзначення ювілею Гребінки за рішенням Юнеско серед знаменних дат у всьому світі свідчить про те, що його спадщина не тільки документ минулого, вона й зараз дорога людям своїми визначальними рисами і несе світло гуманізму.
Дякую за увагу!!! Всього найкращого!!! До нової зустрічі!!!