Тарасові

Приходить до нас свято навесні,

Як починають брунитись дерева.

І ми як шану: вірші і пісні –

Кладем до ніг своєму Кобзареві.

На кручі Канівській аж до блакитних хмар

Стоїть Шевченко гордо й величаво,

Великий український наш Кобзар

Заслужено здобув всесвітню славу

Свободи для народу він бажав –

Що від неволі може бути гіршим?

Як сіль у вічі, так пекли панам

Його прості, але правдиві вірші.

Він не писав цареві світлих од,

Лиш в грунт камінний сіяв вічне слово:

У Лету канув би страждальний наш народ,

Якби не дбав Тарас про рідну мову.

Поете мудрий, ти наш оберіг,

Уклін тобі за відданість синівську,

За те, що в час пригноблений ти зміг

Відстоювати мову материнську.

За те, що Україну ти любив,

І вірив в неї, як у святість неба,

Тарасе наш, низький тобі уклін

За те, що змусив нас повірить в себе.

Тарас Шевченко

Ти – батько українського народу,

А хтож тоді про нього так ще дбав?

Робив ти все задля його свободи,

А як любив свій рідний край, природу…

Скільки душі у мову ти вкладав.

Шедеври справжні – вірші твої прості:

Емоції киплять в них джерелом.

Вони завжди глибокі, мудрі, хльосткі,

Чарують легкістю притягують теплом.

Енергії заряд у них - високий,

Немов Дніпро течуть вони по жилах,

Крізь пам'ять нашу, крізь її пороги,

Осмислені, несуть життєву силу.

Наталя Коломієць

З думкою про Тараса Григоровича Шевченка

Яким було Тарасове життя?

Тарас з дитинства, як кріпак,

Зазнав принижень, лиха та биття,

Хоч дуже здібний був юнак.

За те його у пана відкупили,

Жаданої свободи час настав!

Талант співця розправив вільні крила,

Він до навчання жадібно припав.

В гарячім серці ненька - Україна,

Народ, що «світом нудить» у ярмі,

Злидарство, гноблення, надій руїна

Людей простих, що скніють у пітьмі.

Його рядки безжально викривають

Жадобу лиходіїв і катів,

Всіх тих, що бідних всюди обдирають,

Панів, підступних, лютих ворогів.

Не скорений у царських казематах,

Клеймить усіх, хто «лихо запалив»,

Думками злими нищить супостата.

Всім скривдженим святу мету відкрив.

І навіть вся рясна краса природи

Лише підкреслює - біда не спить,

Страждання, горе бідного народу

Пече йому, тривожить і болить.

І досі гостре слово серце крає

Про долі Наймички і сіромах,

До боротьби всіх пісня закликає

Сліпого Кобзаря, жива в віках.

Дніпром могутнім буйний вітер віє,

Приносить нам Тарасів заповіт:

Любіть Вкраїну , хай живе й радіє,

Єдина, мила на весь білий світ!

Яким було Тарасове життя?

Вирішуйте з його віршами,

Ця спадщина - живлюще відкриття,

Дароване пророчими словами!

Ольга Комісарова

Збережімо українську мову (уривок)

..."Заповів Тарас Шевченко

Й чужі мови вивчати,

Й української, своєї,

Мови не цуратись.

Ми, нащадки поетові

Й України діти,

Здійснюємо Кобзареві

Святі заповіти".

Валентина Бузукіна

Мова (уривок)

..."Хлопчику Тарасу злет дала орлиний.

Слово Кобзареве у віках живе.

Ніжна і співуча мова солов’їна

І сьогодні діток до гніздечка зве.

Захищайте мову – пташечку тендітну.

На пір’їнки схожі літери й слова.

В світі мов багато, а найкраща – рідна.

Мова материнська душу зігріва".

Ольга Кархут

Кiлькiсть переглядiв: 394